Традиції всієї України — у спецпроєкті Суспільного «Великодні писанки»

Традиції всієї України — у спецпроєкті Суспільного «Великодні писанки»

23 кві. 2024

Давні традиції писанкарства зібрали команди Суспільного по всій країні для міжрегіонального проєкту «Великодні писанки». 23 квітня на ютуб-каналі Суспільне Черкаси відбудеться прем’єра перших серій проєкту, а з 27 квітня цикл міжпрограмних роликів показуватимуть і на місцевих телеканалах Суспільного (Суспільне Ужгород, Суспільне Вінниця, Суспільне Миколаїв тощо). Всього відзняли 15 відеоісторій.

Читайте також: Працюємо з головними темами й топспікерами країни, — ведучі «Суспільне. Студія» Олеся Вакуленко та Микита Чибар

Символи сонця, роду і родючої землі, дубове листя і гілки смерічки, вазони й букети, баранці й півники, ластівки й жар-птиці, безкінечники і закруцьки — з добрими думками і без сварок здавна в Україні пишуть писанки. Пишуть живим вогнем і природними кольорами, щоб захистити оберегами рідних людей і подарувати радість.

Над проєктом працювали творчі групи Суспільного у Черкасах, Тернополі, Чернівцях, Луцьку, Полтаві, Сумах, Вінниці, Івано-Франківську, Чернігові, Рівному, Кропивницькому, Хмельницькому, Львові, Одесі та Закарпатті. Секретами писанкарства поділились майстри та майстрині народної творчості, які ретельно вивчають та аналізують традиції свого краю, діляться інформацією з дітьми й усіма, хто цікавиться культурним спадком українського роду. Журналістам Суспільного вони показали техніки розписування, розповіли, що означають символи та кольори, розкрили сакральні мотиви та роз’яснили, які писанки можуть стати оберегами.

Команда Суспільне Чернівці зустрілася з Вітою Добровольською на початку квітня у майстрині вдома. За її словами, це і є своєрідна прадавня медитація. Народження буковинської писанки «Сорок клинців» тривало понад дві години. Про значення символіки такої писанки кажуть різне. Однак на Буковині насамперед «Сорок клинців» — це символ господарства. Її розписували як оберіг для дому та обійстя, «для ведення худібки, щоб поле добре родило, бджоли роїлися».

Віта Добровольська розповіла, що упродовж п’яти років розписала для власної виставки 1770 писанок за книгою репресованого буковинського художника Юрія Ференчука. Оформила 45 панно, на яких ці писанки красуватимуться. Кожне панно має власну назву, для якої пані Віта обрала яскраві буковинські діалекти, бо «розкіш буковинського слова теж зачаровує».

Майстриня також розповіла про розмаїття та неоднорідність буковинських писанок. Те, що притаманно горянам, не зустрічається на рівнині. Писанки Путильщини пов’язані з Гуцульщиною, тому мають багато дрібних елементів. Хрест і восьмираменна зірка дуже багато прописується. Сторожинеччина є ніби своєрідним зв’язком між гірською територією і рівнинною. Ця писанка більш легка. Глибоцький район — рівнинний. Там яскрава гама кольорів.

«Майстриня також розповіла про розмаїття та неоднорідність буковинських писанок. Те, що притаманно горянам, не зустрічається на рівнині. Писанки Путильщини пов’язані з Гуцульщиною, тому мають багато дрібних елементів. Хрест і восьмираменна зірка дуже багато прописується. Сторожинеччина є ніби своєрідним зв’язком між гірською територією і рівнинною. Ця писанка більш легка. Глибоцький район — рівнинний. Там яскрава гама кольорів. Зрештою, на писанці немає жодного поганого знаку. Віта вважає, що допоки будуть писатися писанки, доти буде вирувати життя, буде Всесвіт. І ми з нею погоджуємося», — зазначає кореспондентка Суспільне Чернівці Марія Антоняк.

«У нашій родині, скільки себе пам’ятаю, діти займались крашанками. На жаль, писанкарства мене бабуся не вчила через брак часу, купу роботи по господарству й інтенсивну підготовку напередодні Великодня. Тож кожного чистого четверга ми із сестрою чаклували над баночками із різнокольоровими фарбами, фарбували яйця і потім бігли до бабиної груші, щоби із тих фарб виливати веселку на побілений стовбур, — розповідає головна режисерка Суспільне Рівне Людмила Ястремська. — Мабуть, тому над “Великодніми писанками” мені було особливо цікаво працювати: від технічно-постановної підготовки локації до фінального відзнятого кадру. Робота майстрині вражала: чіткі, гармонійні рухи, камерна, навіть трохи магічна, атмосфера навколо неї. Наша писанка, попри лаконічну геометрію у формах, несе у собі глибокий таємничий зміст. Мені до вподоби цей мінімалізм і дуже подобається зображена колірна гама».

На Сумщині переважають жовто-червоно-зелені кольори писанок, які вважаються символами життя у всіх його проявах. І хоч так масово, як на заході України, тут писанки не пишуть, проте традиції бережуть, передаючи від покоління до покоління.

«Фахівчиня Світлана Огнєва, з якою спілкувались наші кореспонденти, — народна майстриня з писанкарства. Вона проводить майстер-класи та навчає дітей на гуртках в обласному центрі позашкільної освіти. Крім того, що ви почуєте у відео про символізм писанок, жінка розповіла, що завжди розписує яйця на свята із дітьми. І попри те, що обстріли Сумщини, і Сум зокрема, за останні кілька місяців посилились, відмовлятись від традиції не планує і обов’язково прикрасить свій святковий стіл писанками. Адже насамперед — це символ віри й повернення до життя, яке неодмінно має перемогти»,  — каже головна редакторка Суспільне Суми Катерина Гладенко.

Ластівчині хвостики на писанках з Олександрії, мабуть, символізують весняний час, коли прилітали ластівки, а жовто-чорні чобітки, лівостороння сварга, нагадують про рух сонця.

«Роботи олександрійської майстрині Ірини Михалевич — це можливість одночасно насолодитися їхньою красою та більше дізнатися про культуру рідного краю, адже майстриня відтворює традиційні писанки Кіровоградщини, при цьому фарбує вона їх тільки рослинними барвниками, сировину випробовує і заготовляє сама, — зазначає авторка ролика від Суспільне Кропивницький Вікторія Колосова. — Радію, що доторкнулася до цієї краси й змогла побачити у писанках нашу надію і впевненість, попри складні часи»

Кожна область України має свої символи й особливості писанкарства. На Одещині з давніх-давен перетиналася безліч шляхів: чумацькі, козацькі, торгові. Мабуть, тому і писали тут знак сорокопуття — символ перетину сорока доріг, і дарували цю писанку тим, хто багато мандрував, як оберіг.

«Проєкт "Великодні писанки" дасть можливість глядачам торкнутися скарбу нематеріального багатства українських традицій та сили народу, закодованої у простих символах. А також зверне увагу на те, що писанка — це не просто розписане яйце, а цінність, яку зберігали й передавали з покоління в покоління наші пращури. Беручи участь у проєкті, я сама змогла дізнатися про цікаві та корисні речі й спільно з колегами, постаралися зробити важливі факти доступними кожному українцю. Сподіваюся, вони допоможуть нам в час боротьби зі злом та агресією», — ділиться своїми враженнями Анна Терзівець, журналістка Координаційного центру мовлення національних меншин Суспільного з Одеси.

До роботи місцевих команд долучився і головний режисер дирекції регіонального мовлення Суспільного Сергій Жулін, над графічним оформленням працювали Андрій Дмитрик і Микола Волощук. У проєкті використані українські традиційні мелодії для сопілки в обробці й у виконанні заслуженого працівника культури України Юрія Павленка.

Дивіться проєкт «Великодні писанки» на телеканалах Суспільного, коментуйте відео на ютуб-каналі Суспільне Черкаси, діліться ним з друзями, зустрічайтеся з ними, пишіть писанки, щоб зберігати українські традиції.

Читайте також: Радіо Промінь відзначає 59 років в ефірі

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.